Проаналізувавши письмові джерела про давніх слов’ян, можна зробити висновки, що дадують нам змогу визначити їх походження та розселення, звичаї, соціально-політичний устрій, економічну основу господарства, їх зв’язки з давніми державами та іншими народами.
Висновки:
1) Походження давніх слов’ян
З «Повісті минулих літ» можна зробили висновок про походження давніх слов’ян з-за Дунаю, проте це цілком суперечить давнім письмовим джерелам давніх європейських істориків, що вказують місце з якого прийшли слов’яни, між Прибалтикою і Карпатами. Якщо покладатися лише на письмові джерела, включаючи думки сучасних дослідників про них, складаються три найбільш вірогідні теорії походження давніх слов’ян:
1. З місцевості між річкою Вісла та Карпатами. (Вісло-Карпатська теорія) 2. З-за Дунаю (Дунайська теорія) 3. З Прибалтики (Прибалтійська теорія)
2) Розселення давніх слов’ян
Давньоєвропейські дослідники найбільш докладно описують розселення західних слов’ян - від південного узбережжя Балтійського моря, до західних схилів Карпат. Про південних слов’ян переважно йдеться у візантійських джерелах. Південні слов’яни осіли на Балканах. Взагалі їх ареал охоплював від західного узбережжя Чорного моря до східного узбережжя Адріатичного моря. У «Повісті минулих літ» Нестор вказує місце розселення давніх слов’ян, як з обох боків Дніпра, на території сучасної центральної та північної України та східної частини Білорусі.
3) Звичаї давніх слов’ян
1. Поминки за небіжчиком. ( з гучними веселощами, висловлюючи тим радість свою милості, наданої йому небіжчикові богом) 2. Жінка, що особливо любила свого чоловіка, після його смерті накладає на себе руки. 3. Усі давні слов’яни були язичниками і поклонялися ідолам, приносили їм жертви. 4. Померлих спалювали, збирали попіл та клали в урну. 5. Проводи померлих кожен рік в дату його смерті. 6. Музикальні інструменти: восьмиструнні лютні, гуслі, сопілки. 7. Весільні обряди: молоду приводили до жениха, а жених давав викуп за молоду її родині. 8. У деяких слов’янських народів можна було мати дві і більше жінок. 9. Усе вони вирішували народним зібранням (віче). Лише на період війни обирали вони собі полководця.
4)Соціально-політичний устрій
Розшарування за впливом у давньослов’янській общині велося за таким чином: по досягненню необхідного віку людина мала голос у віче. Найбільш поважали і надавали владу старим «що здобули мудрість з віком». У деяких давньослов’янських племен зберігалася влада родоплемінної верхівки.
5) Економічна основа господарства
Основою господарства було землеробство. Допоміжними засобами у господарюванні були скотарство і промисли.
6) Зв’язки з іншими державами і народами
Через східних слов’ян проходив так званий «Шлях із варягів у греки», тому східні слов’яни мали торгівельні контакти з варягами, грецькими колоніями, Візантійською імперією. Слов’яни продавали їм шкіру, віск, мед, зерно. Західні слов’яни, через місце свого розташування, мали постійні сутички з варварами-кочівниками. Південні слов’яни воювали в Західною та Східною Римськими імперіями. Пізніше мали з ними торгівельні відносини. Заключали з ними договори.
Цілком зрозуміло, що тільки письмові джерела не дають повної картини життя давніх слов’ян, проте їх досконале вивчення дозволило стисло описати їх існування.