Особливості працевлаштування окремих категорій громадян в Україні

Вступ

РОЗДІЛ 1. Загальні положення про працевлаштування

1.1. Поняття працевлаштування

1.2. Основні форми працевлаштування

1.3. Органи, які забезпечують зайнятість населення

РОЗДІЛ 2. Державні гарантії працевлаштування

2.1. Конституційні гарантії зайнятості і працевлаштування окремих категорій громадян

2.2. Оформлення працевлаштування

2.3 Робочий час та оплата праці

Висновок

Список використаних джерел

Актуальність теми дослідження.

Життя людини в суспільстві тісно пов’язане з її трудовою діяльністю, спрямованою на отримання й використання матеріальних благ.

Праця людини, її результати завжди цінувалися суспільством, визначали в ньому становище людини. Тому таке важливе право, як право на працю знаходить своє формування у Конституції України.

Зокрема статтею 43 Конституції України визначено що кожен громадянин України має право на працю. Це означає наявність можливості для кожного заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, можливості вільно обирати вид діяльності, професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей і бажання. Держава створює умови для повного здійснення громадянами право на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Це положення Конституції в загальних рисах, визначає державну політику в сфері забезпечення зайнятості і гарантій реалізації права громадян на працю. Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 01.01.2013 року. Зі змінами і доповненнями, інші законодавчі акти, прийняті відповідно до цього закону, а також глава III-A Кодексу Законів про працю «Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників»

Предметом дослідження - додаткові можливості працевлаштування для окремих категорій громадян України.

Об’єктом дослідження курсової роботи виступає Закон України « про зайнятість населення» від 1 січня 2013 року та Кодекс законів про працю.

Мета курсової роботи полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей працевлаштування окремих категорій громадян в Україні.

В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян має стати ефективна праця та трудова діяльність практика правового регулювання праці висуває необхідність глибокого і всебічного обґрунтування тих нових реалій, з якими стикаються окремі громадяни у сьогоднішньому житті. Це тим більше стосується правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту. Вони зазнають значних труднощів при реалізації своїх можливостей у сфері праці, не зважаючи навіть на те, що для деяких категорій таких осіб ( молоді, осіб з зниженою працездатністю, жінок, тощо) передбачені спеціальні правові гарантії конституційного права на працю.

Вирішення цієї проблеми продиктоване принципом рівності всіх громадян, потребує нових підходів до регулювання трудових відносин за участю осіб, які вимагають особливого правового захисту, ефективних засобів забезпечення їхньої зайнятості. Ринок праці, нажаль, ще не забезпечує гарантій здійснення права на працю, в тому числі і для осіб які вимагають особливого правового захисту, а чинне законодавство не дивлячись на широту та різноплановість нормативно-правових актів, що регулюють трудову діяльність окремих категорій осіб, не вирішує проблеми повної реалізації такими громадянами свого права на працю.

Вищевикладене свідчить про актуальність теоретичного осмислення та практичну значущість проблем правого регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту.

Норми трудового законодавства, що регулюють працю осіб, які вимагають особливого захисту є складними, неоднозначними і розпорошеними, що ускладнює їх практичне застосування. Останнє певною мірою пов’язане з тим, що основою трудового законодавства в Україні є чинний Кодекс законів про працю України, прийнятий за інших історичних умов. Природно, що він містить значну кількість положень, не адекватних ринковим реаліям.

Україна має докладати відповідних зусиль для того, щоб стати рівноправним членом Європейського Співтовариства. Одним з найважливіших напрямків у цьому аспекті є приведення національного законодавства, в тому числі і трудового, у відповідність з міжнародними нормами. Це в свою чергу, потребує вдосконалення правового регулювання праці, в тому числі і праці осіб, які вимагають особливого захисту.

1. Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами від 15.03.2016 р.

2. Кодекс Законів про працю від 10.12.1971 р., зі змінами від 24.02. 2016 р.

3. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Навч. посіб. - Знання, 2008.

4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. 360 с.

5. Венедиктов В.С., Мельник К.Ю. Основи трудового права України: Навч. посіб. - Х.: Консум, 2005.

6. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю, Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004.

7. Закон «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року. №5067.