Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, яка направлена на упорядкування та самовдосконалення правових норм[1, с. 246]. Чинне право складається з безліч різних правовстановлювальних актів, в яких висловлено і представлено нормативно-правовий зміст різних джерел позитивного права. Для належної організації всього цього нормативно-правового матеріалу (і всередині окремих правовстановлювальних актів, і в рамках всієї сукупності таких актів) і зручності практичногокористування ним застосовуються різні способи (види) систематизації нормативно-правових актів[2, с. 245].Виходячи з цьогосистематизація нормативно-правових актівє дуже важливою і водночас дуже складною внаслідок появи такої великої кількості нормативних актів і законів.
Нормативні акти приймаються різними органами в різний час, у різних просторових межах і з різного приводу. Така ситуація не може впливатина природу чинних законів і підзаконних актів, які можуть бути між собою перебувати у протиріччі. Тому перш ніж суспільні відносини будуть впорядковані, необхідно, щоб самі нормативні акти були в порядку, щоб вони були приведені у відповідну систему.Першим завданням систематизації нормативно-правових актів є забезпечення уніфікації національного законодавства - його приведення до єдиної системи шляхом усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин.
Друге - не менш важливе - завдання систематизації в Україні закріплено у нормі в ч. 1 ст. 57 Конституції України: «Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними»[3, с. 57].
В умовах одночасної дії десятків тисяч нормативно-правових актів, засміченості системи законодавства не чинними, неузгодженими, колізійними нормативними приписами громадянинові важко відшукати необхідні норми, аби реалізуватибудь-яке право самостійно без організаційної і технічної фахової підтримки з боку суспільства. Систематизація є насамперед ефективним засобом реалізації цього права шляхом забезпечення вільного і оперативного доступу громадян до всього масиву національного законодавства.
Саме із зростанням кількості законів і нормативних актів виникла проблема систематизації. В першу чергу систематизація дуже важлива для самого законодавця. Вона дає можливість враховувати чинні нормативні акти при виданні нових, сприяє забезпеченню узгодженості нормативних актів, ліквідації повторень та скасування застарілих норм, сприяє належному вибору найбільш ефективних засобів регулювання суспільних відносин. Систематизація є важливим засобом з’ясування змісту правових норм і правильного їх застосування компетентними органами, сприяє розумінню загальних принципів та зв’язків права в цілому.
Об’єктами систематизаціївиступають як система законодавства в цілому, так і її окремі частини (нормативно-правові акти, їх статті тощо).
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що розбіжності у часі і суб’єктах нормотворчості, наявність значної кількості нормативно-правових актів і умов - зумовлюютьнеобхідність їх упорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації. Необхідність систематизації законодавства полягає в ефективному здійсненні правотворчої діяльності, зокрема виявленні причин протиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненні, а також застосуванні й реалізації нормативно-правових актів і умов. Систематизація законодавстваспрямована і на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб’єктів.
Метою дослідження систематизації нормативно-правових актів є встановлення єдиного порядку обліку, зберігання та підтримання в контрольному стані актів законодавства України в органах та установах юстиції, удосконалення роботи щодо здійснення систематизації законодавства, виконання завдань з організації та ведення еталонної бази даних правової інформації, необхідної для формування прав прав політики, реалізації програм законопроектних робіт, забезпечення правової реформи[4, с. 23].
Відповідно до даної мети дослідження були поставлені наступні завдання:
- Розглянути форми систематизації нормативно-правових актів;
- З’ясувати особливості кодифікації, інкорпорації та консолідації;
- Виявити суттєві ознаки та завдання даного виду юридичної діяльності;
- Визначити вимоги до систематизації нормативно-праових актів та показати їх значення для розвитку всієї системи законодавства.
- Проаналізувати положення систематизації нормативно-правових актів в Україні;
- Розгляд проблемсистематизації;
Предметом дослідженняє характеристика основних типів систематизації нормативно-правових актів, її логіко-гносеологічна природа та найважливіші техніко-юридичні характеристики і, відповідно, теоретико-методологічне та практико-прикладне значення в розвитку сучасної системи законодавства України.
Систематизація переслідує мету стабілізації правопорядку,приведення нормативно-правового регулювання в інструмент забезпечує нормальне функціонування суспільного життя, найбільш ефективне управління державними справами в інтересах особистості[5, с. 56].
Методологічною основою дослідження стала сукупність загальнонаукових та спеціально-галузевих методів та принципів.
Слід так само відзначити, що систематизація як засіб упорядкування нормативно-правових приписів існує з давніх часів. Закони Ману, Закони Хаммурапі, Закони XII таблиць, Руська правда, привілей князя Казимира (1447 р.), Олександра (1492 р.) у Великому князівстві Литовському та інші пам’ятки права колишніх історичних епох являють собою систематичний виклад правових звичаїв, санкціонованих державою. Особливо широке поширення набула систематизація в новий час. В сучасний період без цього виду діяльності не може обійтися жодна правова система і теоретична складність такої юридичної природи систематизації нормативно-правових актів, а також видів та їх нероздільний зв’язок з головними засадами теорії права зумовили ту обставину, що вони завжди були в полі зору вчених-юристів, їх особливим предметом дослідження та наукових праць. Так теоретичну базу дослідження склали праці з проблем систематизації нормативно-правових актівГрищукВ. К.,Калакура В.Я.,КозловськийА.А., КозюбраМ.І., КолодійА.М., КоссакВ., КотюкВ.О.,КренцІ., КроссР., РабіновичП.М. Серед західних вчених-юристів проблемні питання систематизації нормативно-правових актів досліджували такі вчені як БенніонФ., БергбомК., ФляйнерТ.
Сьогодні в Україні темпи правотворчої і, насамперед, законодавчої діяльності як ніколи дуже високі. Створюються сотні і тисячі нових нормативних актів, що суттєво змінюють характер й основні принципи правового регулювання. Проте, якщо нині не займатися упорядкуванням чинної нормативної бази, яка зростає швидкими темпами, в майбутньому виникнуть великі труднощі стосовно знаходження і використання чинних норм прав. Справа ускладнюється і тому, що сьогодні, коли створюється практично нова правова система України, необхідно терміново вирішити долю формально чинних в країні нормативних актів та їх частин, які повністю або частково суперечать новим нормативним рішенням або безнадійно застаріли.
Курсова робота складається з кількох частин. У першій частині відбуваєтьсярозкриття поняття «систематизація нормативно-правових актів», та ознайомлення з її формами та обліком систематизації нормативної бази. Друга частина присвячена проблемам систематизації нормативно-правових актів та її вимогам.